Ігор - князь сіверський - 5

5

Не весела ж бо то, браття,
Година настала:
Вже пустиня та повітря
Силу повкривала.
То в синах Дайбога внука
Злибіда ожила
І на землю Троянову³²
Дівою³³ ступила;
І лебіжими крилами
Розплескала море,
І у Дону плескаючи
Розбудила горе.
Розбудила врем’я тяжке,
Підійнялись хвіни,
А у князів на поганих
Усобиця гине,
Бо брат брату став казати:
«Се моє, мій брате!»
«І се моє, і те моє!» —
Другий став казати,
І за мале як велике
Стали вимовляти,
І самі на себе стали
Крамоли кувати.
А погані зі всіх сторін
Зволікали сили
І на рідну землю Руську
Бідою ходили...
О, далеко ж зайшов сокіл
К морю птахів бити,
Та храброго вже Ігоря
Війська не вскресити.
Жля і Карна³⁴ в Руську землю
З криком поскакали
І там в полум’ї червонім
Змагу вимивали.
І сплакались руські жони,
Стали голосити:
«Ой уже ж нам мужів наших
Мислю не змислити.
Ні мислею ізмислити,
Думою здумати,
Ні очима оглядати,
Ні гостини брати,
Ні золота, ані срібла
Не пересипати!»
Застогнав бо вже і Київ
Жальом та тугою,
Зажурився і Чернігів
Напастю лихою.
Туга тяжка розлилася,
Наробила жалю,
І печаль тече, жирує
По Руському краю.
А князі усе на себе
Крамоли кували,
І погані Руську землю
Всюди оббігали,
І збирали дань по білці
Од кожного двору,
І сипали добром руським
По синьому морю.
Бо тії два Святославці,
Бо тії дві сили,
Всеволод і храбрий Ігор
Кривду розбудили,
Котру батько їх київський
Приспав було тихо...
О, великий Святослав той³⁵
Був половцям лихо!
Він розпудив їх полками,
Стальними мечами;
Він на землю Половецьку
Наступив ногами,
Притоптав горби високі
І яри глибокі,
Змутив ріки і озера,
Висушив потоки;
І Кобяка³⁶ з лукомор’я
Вихром молодецьким
Він вихватив із залізних
Полків половецьких.
І попав Кобяк поганий
В Київ у столиці
В Святославові покої,
В князеву гридницю.
То ж то німці та венедці,
Греки та морава
Князя Ігоря не хвалять,
Хвалять Святослава.
Того гудять, бо він стратив
Полки молодецькі
І золото руське всипав
В ріки половецькі;
Ще й для себе молодого
Добув сідло нове,
Сів із свого золотого
В сідло кощійове.

32. Земля Троянова - земля Руська. Дивись Троян.

33. Одні думають, що Діва – Злибіда – то таврицька богиня Діана, чи Діванна; другі – що то литовська Діва-джума, що вогневою хустиною навіває смерть на людей; а треті думають, що то одна із тих судних дів, про которих споминає старочеська співа "Суд Любусин".

34. Жгля і Карна - половецькі хани.

35. Панував у Київі (1177-1194) і був первим братом Ігоря і Всеволода; а батьком називається через те, що був їх великим князем.

36. Коб'як - то половецький хан, которого полонив Святослав за рік до Ігоревого походу.