Ігор - князь сіверський - 4

4

Були віки Троянові²³,
Літа Ярослава²⁴,
Були бійки і Олега²⁵,
Сина Святослава,
Що бувало лиш крамоли
Мечем висікає
Та по цілій землі Руській
Стріли розсіває;
Що бувало в Тьмуторкані
В стремено ступає,
А Ізяслав²⁶ у Києві
Брязки зачуває, —
А Владимир Всеволодів²⁷,
Хоч сам не без духу,
У Чернігові щоранку
Затикає вуха.
Тоді й самого Бориса²⁸,
Сина Вячеслава,
Привела на суд до себе
Олегова слава
І поклала на зелену
Кінську паполому
За обижу Олегові,
Князю молодому.
Там і князя Ізяслава
Вони доконали,
І Святополк²⁹ свого батька
Із тої Каяли
Повелів на коні взяти,
На угорські коні,
І одвезти до Києва
До церкви святої. О, Олега Гориславця³⁰
Війни пам’ятались:
Тоді землі в усобицях
Росли й засівались,
І життя Дайбога внука³¹
В крамолах губилось,
А з-за князів і їх людям
Віку вкоротилось.
Тоді рідко в землі Руській
Орачі співали,
А частіше коло трупів
Ворони кричали,
Та ще галич лепетала
І збирала діти,
Коли з ними на поживу
Хотіла летіти. Так-то, люди! Були бійки,
Були в нас і смути,
Та такої, як се була —
Такої й не чути!
Зрання світа до вечора,
З вечора до світа
Летять стріли каленії,
Як град серед літа.
Гримлять шаблі об шоломи,
Коп’я молодецькі
Тріщать в полі чужоземнім,
В землі Половецькій.
Чорна земля під копитом
Як та рілля зрита,
Вся костями засіяна
І крівлею злита.
Полягли там Всеволода
Полки головою
І по цілій землі Р.уській
Ізійшли тугою. А що ж мені зашуміло
Рано за горами?
А що ж мені задзвеніло
Ще перед зорями?
То князь Ігор своє військо
В поле завертав,
Бо жаль йому Всеволода,
Що вже погибає.
І билися день і другий,
І третій день бились,
Та в полудень — і Ігоря
Стяги повалились. Тут-то браття розлучились
З берега Каяли,
Тут для себе кривавого
Вина не дістали.
Тут лиш військо докінчило,
Сватів напоїло,
А само за Руську землю
Землі попоїло.
Никне трава жалощами,
Листя ізсушилось,
І дерево не бологом
До землі склонилось.

23. Як видно, то наші прадіди лічили і віки од Трояна. Слово «Троян » - дивись вище.

24. Запевне Ярослав I.

25. Олег - дід Ігорів; враз із своїм братом Романом Красним були за свого часу першими заведіями на усобиці.

26. Ізяслав I - син Ярослава I, убитий 1078 р. на Ніжатинській (ніжиській) бійці.

27. Владимир Всеволодів Мономах.

28. Борис Вячеславів Смоленський - внук Ярослава I, убитий на тії ж самій бійці, що і князь Ізяслав I . Дивись тут же.

29. Святополк - син Ізяслава, що через 15 літ по смерті свого батька був і сам Київським князем.

30. Співак називає Олега Гориславцем так саме, як і рочники називають Гориславою Владимирову жінку Рогніду.

31. Дайбог - то один із наших стародавніх богів, а внук його, запевне, Владимир; але чого Владимир називається його внуком – се також трудно сказати, як і то, чого Боян називається внуком Велеса.