«Немає тяжчої покари…»

Немає тяжчої покари —
Не чуть — не бачити — не знать —
І тяжкоскараної стать
Холоне мармуром Каррари.

Та ось, мов дрогіт, перейшло
І заспівало щось у жилах…
І очі радісно розкрила,
Почувши радісне тепло…

І рухом рук спішить прикрити
Найсоромливіше своє…
І зимний мармур ожиє,
Коли мистець йому — «ожити!»

Прага, 1938

Текст наводиться за збірником «Олекса Стефанович. Зібрані твори». Збірка «STEFANOS I».