Стус Василь - Вірші
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
Всі твори
Українська література
/
Стус Василь
/ Вірші
В базі
4533
віршів
567
авторів.
Вірші
«Вночі його мучили блохи...»
«Вони сидять за столом»
«Впаду в пирій — ридати буду...»
«Гітара — друг і побратим»
«Громадяни, дотримуйтесь тиші...»
«Давнього дня сновидіння забуті...»
«Даремно, друже, мудрувати рано...»
«Двох — замало»
«День величався і пишався»
«День раптом випав сірою порошею...»
«Для тебе завеликий білий світ»
«Доба апокрифів і схизм...»
«Додолу мовчки гнуться верби...»
«Дорога важчає і важчає...»
«Досить крові, — продекламував кат...»
«Душа із жезлом судії...»
«Душа — ніби дзвін. І слова...»
«Зійшла на мене година...»
«Зазираю в завтра — тьма і тьмуща...»
«У цьому полі, синьому, як льон...»
«Уже Софія відструменіла...»
«Утрачені останні сподівання»
«Це не рань юнця, що вперше губи...»
«Це небо, де блакить дзвінка...»
«Цей біль — як алкоголь агоній...»
«Цей корабель виготовили з людських тіл...»
«Ця п'єса почалася вже давно...»
«Червонорукими вождів малюйте...»
«Чого ти ждеш? Скажи — чого ти ждеш?»
«Чоловік підійшов до меморіуму...»
«Я блукав містом своєї юності...»
«Я вивчений вимірювать глибінь...»
«Я заздрю вам, замурзані коханці...»
«Я знав майже напевно...»
«Я йшов за труною товариша й думав...»
«Я сидів на весіллі...»
«Як страшно відкриватися добру»
«Як тебе згадати, босоніжку...»
«Ярій, душе. Ярій, а не ридай» (Пам’яті А.Г.)
Бібліографія Василя Стуса (Твори Василя Стуса в перекладах іноземними мовами)
Біля метро "Хрещатик"
В ночі
Верни до мене, пам'яте моя
Вертання
Вертеп
Весняний вечір. Молоді тумани.
Вступ до поеми "Сковорода"
Втома
Господи, гніву пречистого
Другові
З циклу "Образки". Літо.
За літописом самовидця
За мною Київ тягнеться у снах
Запахло сонцем, воском і зелом
Київський жебрак
Крізь сотні сумнівів я йду до тебе
Марко Безсмертний
Мені здається, що живу не я
Мені зоря сіяла нині вранці
Мумія
На колимськім морозі калина
Над осіннім озером
Наснилося, з розлуки наверзлося
Не можу я без посмішки Івана
Новорічне
Образок
Останній лист Довженка
Порідшала земна тужава твердь
Потоплене місто
РЕЗИҐНАЦІЯ
Сковорода. Хвилеві трени
Сон (нона)
Співцям - критикам Сталіна
Спомин
Сто плах перейди, серцеокий
Сто років як сконала Січ
Тільки тобою
Твоє життя минуло й знебуло
Трени М.Г. Черишевського
У порожній кімнаті
У цьому полі, синьому, як льон
Церква святої Ірини
Як добре те, що смерті не боюсь я
Як тихо на землі! Як тихо
Ярій, душе. Ярій, а не ридай
«
Початок
Попередня
1
2
Наступна
Кінець
»
Сторінка 2 з 2
Виправляч
Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть
Alt+Enter
і відправте нам повідомлення.
Останні додавання
У кращих традиціях літературної клясики: осмислення трагедії України за комуністичного режиму («Енеїда модерна» Леоніда Полтави)
Леонід Полтава – людина, патріот, письменник
Леонід Полтава та його поема «Обжинки»
Про Леоніда Полтаву (бібліографія)
Юрій
Архангел
Довбуш
Гонта
Гетьман
Верховина
Користувачі найбільш цікавляться
Зів'яле листя (збірка поєзій)
З вершин і низин (збірка поєзій)
Сікстинська Мадонна
Легенда про вічне життя
Мій Ізмарагд (збірка поєзій)
«Чого являєшся мені...»
«Не знаю, що мене до тебе тягне...»
«Твої очі, як те море...»
«Тричі мені являлася любов»
«Розвивайся ти, високий дубе»