Лірникові думи - 3 Цар Давид (III)
Головна статті |
---|
Лірникові думи |
1 Початок світу (І) |
II |
IIІ |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
XIII |
XIV |
XV |
XVІ |
XVІI |
XVІII |
XIX |
XX |
XXІ |
XXІІ |
XXIII |
XXIV |
XXV |
XXVІ |
2 Велетні (I) |
II |
IІІ |
IV |
V |
VІ |
VII |
VIII |
IX |
X |
Додаток |
3 Цар Давид (I) |
II |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
4 Соломон (I) |
II |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
XIII |
XIV |
XV |
XVI |
XVII |
XVIII |
XIX |
XX |
XXI |
XXII |
XXIII |
XXIV |
5 Бог на землі (І) |
ІI |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
XIII |
XIV |
XV |
XVI |
XVII |
XVIII |
XIX |
XX |
XXI |
XXII |
ХХIII |
XXIV |
XXV |
XXVI |
XXVII |
XXVIII |
XXIX |
XXX |
XXXI |
XXXII |
Всі сторінки |
III
Затрубили рано труби —
Голос розіллявся;
І до ранку до другого
Весь народ зібрався.
І повів їх купець дальній
Між високі гори,
І в минуті стали гори,
Як золоте море.
«Беріть, люди,— купець каже,-
Доки вволю буде!»
І зачали злото брати
Давидові люди.
Брали-брали і ховали,
Далі й перестали.
«Годі з нас! Ми всі довольні!»
Разом закричали.
Закричали й розійшлися,
Звідки хто узявся.
І з Давидом між горами
Лиш купець остався.
«А що, царю,— купець каже,
Не програвся, може?»
Але Давид йому кажеі
«Не спіши, небоже!
Чия хата, того й правда,
Я не дам нічого,
Та ще дякуй, як тебе я
Випущу живого!»
«Твоя правда, ясний царю.
Все ж таки годиться
Нам з тобою, ясний царю,
Судом посудиться.
Живі люди не розсудять —
До вмерлих підемо:
Там впівночі на могилах
Правду ми найдемо».
Не тебе нам, але ти нас
Будеш всіх судити,
Як захочеш кості наші
З гробу воскресити».
І пізнав цар, з ким судився,
Богу поклонився
І відтоді зачав жити,
Мов переродився.