Лірникові думи - 4 Соломон (XIV)
Головна статті |
---|
Лірникові думи |
1 Початок світу (І) |
II |
IIІ |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
XIII |
XIV |
XV |
XVІ |
XVІI |
XVІII |
XIX |
XX |
XXІ |
XXІІ |
XXIII |
XXIV |
XXV |
XXVІ |
2 Велетні (I) |
II |
IІІ |
IV |
V |
VІ |
VII |
VIII |
IX |
X |
Додаток |
3 Цар Давид (I) |
II |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
4 Соломон (I) |
II |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
XIII |
XIV |
XV |
XVI |
XVII |
XVIII |
XIX |
XX |
XXI |
XXII |
XXIII |
XXIV |
5 Бог на землі (І) |
ІI |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
XIII |
XIV |
XV |
XVI |
XVII |
XVIII |
XIX |
XX |
XXI |
XXII |
ХХIII |
XXIV |
XXV |
XXVI |
XXVII |
XXVIII |
XXIX |
XXX |
XXXI |
XXXII |
Всі сторінки |
Сторінка 59 з 101
XIV
І Давид промовив стиха:
«Гостей в мене много,
Та нема щось межи ними
Соломона мого.
Де ж ти, сину Соломоне?
Де ж ти так довгенько?»
І поглянув наокола
І здихнув тяженько.
І прийшла сама цариця
З панею їдною,
Взяли царя попід руки,
Повели з собою.
Аж тут раптом, ніби з неба,
Соломон напався:
«Чом не їсте, добрі люди?» —
Живо запитався.
«Чи ж не бачиш, яка ложка? —
Стали бурмотати. —
Візьмеш страви, очі видять, —
Губі не достати!»
А він живо людям каже:
«Ціхо! Угамуйтесь!
Ложки — в руки! І, як діти»
Через стіл годуйтесь!»
«О, спасибі тобі, хлопче!» —
Люди закричали,
Ложки — в руки і на чудо
Балувати стали.
Давид входить, догадався,
Сина скрізь шукає.
А син — бог лиш тілько знає,
Де вже опирає!