Лірникові думи - 4 Соломон (XXII)
Головна статті |
---|
Лірникові думи |
1 Початок світу (І) |
II |
IIІ |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
XIII |
XIV |
XV |
XVІ |
XVІI |
XVІII |
XIX |
XX |
XXІ |
XXІІ |
XXIII |
XXIV |
XXV |
XXVІ |
2 Велетні (I) |
II |
IІІ |
IV |
V |
VІ |
VII |
VIII |
IX |
X |
Додаток |
3 Цар Давид (I) |
II |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
4 Соломон (I) |
II |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
XIII |
XIV |
XV |
XVI |
XVII |
XVIII |
XIX |
XX |
XXI |
XXII |
XXIII |
XXIV |
5 Бог на землі (І) |
ІI |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
XIII |
XIV |
XV |
XVI |
XVII |
XVIII |
XIX |
XX |
XXI |
XXII |
ХХIII |
XXIV |
XXV |
XXVI |
XXVII |
XXVIII |
XXIX |
XXX |
XXXI |
XXXII |
Всі сторінки |
Сторінка 67 з 101
XXII
Та не так-то швидко, люди,
Теє все робилось,
Як писалось на папері,
Як нам говорилось.
Соломон прийшов до себе
Та і нагадався,
Що йому на світі жити
Тілько рік остався.
А тут він іще давненько
Мав те на предміті,
Що безсмертна гора їдна
Єсть па білім світі.
Що до неї лиш достатись —
Можна вічне жити.
Давай туди діставатись —
Нічого робити!
Узяв хліба, узяв солі,
Помолився богу,
Вийшов тихо із палацу,
Пішов у дорогу.
І пішов він, а бог з неба
Тілько поглядає.
«Соломоне-Соломоне! —
Стиха промовляє. —
Хоч крутися, не вертися,
Нічого діяти:
Видне діло, годі жити,
Треба умирати.
Хоч крутися, не вертися,
Смерть перед тобою.
Ти якраз зійдешся з нею
Під горою тою».