Лірникові думи - 4 Соломон (XII)
Головна статті |
---|
Лірникові думи |
1 Початок світу (І) |
II |
IIІ |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
XIII |
XIV |
XV |
XVІ |
XVІI |
XVІII |
XIX |
XX |
XXІ |
XXІІ |
XXIII |
XXIV |
XXV |
XXVІ |
2 Велетні (I) |
II |
IІІ |
IV |
V |
VІ |
VII |
VIII |
IX |
X |
Додаток |
3 Цар Давид (I) |
II |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
4 Соломон (I) |
II |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
XIII |
XIV |
XV |
XVI |
XVII |
XVIII |
XIX |
XX |
XXI |
XXII |
XXIII |
XXIV |
5 Бог на землі (І) |
ІI |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
XIII |
XIV |
XV |
XVI |
XVII |
XVIII |
XIX |
XX |
XXI |
XXII |
ХХIII |
XXIV |
XXV |
XXVI |
XXVII |
XXVIII |
XXIX |
XXX |
XXXI |
XXXII |
Всі сторінки |
XII
І приїхали додому.
Став Давид питати:
«Що там, люди, в білім світі
Про мій плуг чувати?»
Слуги низько поклонились,
Стали говорити:
«Даруй, боже, тобі, царю,
Многі літа жити!: . •
Ісходили ми всю землю,
Скрізь людей питали —
Скрізь від тисячі червоних
Менше не давали.
Лиш їден пастух поганий
З пантелику збився:
Не цінив він твого плуга,
Тілько з нього кпився.
Оцінив лиш на дві копи
І сказав до того,
Що, як в маї дощ не буде,
Він не варт нічого!»
«Ой, самі ви,—Давид каже,—
З пантелику збились
Та і тії разом з вами,
Що в ціну гонились.
З вас усіх пастух убогий
Був найрозумніший.
І пастух той — певне діло —
Син мій наймудріший.
Беріть тепер в стайні коні,
Кождий вороного,
Найдіть мені, відпитайте
Соломона мого!..»
І почали люди всюди
Їздити, питати.
Але дармо! В чистім полі
Вітра не піймати!