Лірникові думи - 4 Соломон (XXIV)
Головна статті |
---|
Лірникові думи |
1 Початок світу (І) |
II |
IIІ |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
XIII |
XIV |
XV |
XVІ |
XVІI |
XVІII |
XIX |
XX |
XXІ |
XXІІ |
XXIII |
XXIV |
XXV |
XXVІ |
2 Велетні (I) |
II |
IІІ |
IV |
V |
VІ |
VII |
VIII |
IX |
X |
Додаток |
3 Цар Давид (I) |
II |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
4 Соломон (I) |
II |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
XIII |
XIV |
XV |
XVI |
XVII |
XVIII |
XIX |
XX |
XXI |
XXII |
XXIII |
XXIV |
5 Бог на землі (І) |
ІI |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
XIII |
XIV |
XV |
XVI |
XVII |
XVIII |
XIX |
XX |
XXI |
XXII |
ХХIII |
XXIV |
XXV |
XXVI |
XXVII |
XXVIII |
XXIX |
XXX |
XXXI |
XXXII |
Всі сторінки |
XXIV
От тобі й гора безсмертна!
Думав вічне жити,
Аж приходиться на нії
Голову зложити.
Що ж робити, як зложити?
Не буду втікати!
Мудрий вміє в світі жити,
Вміє і вмирати.
«А чи маєте ви міру?» —
Соломон питає.
«А бог її святий знає!» —
Хтось відповідає.
«Соломон із мене ростом,
Беріть з мене міру!»
І узяли з нього міру
На чистую віру.
Взяли міру і по нії
Домовину збили,
А по тії домовині
И яму припустили,
Припустили і скінчили.
«Почекайте, люди!
Ану, ваша домовина
Чи до міри буде?»
«Ану, справді! — кажуть люди. —
Ляж у домовину.
Чи якраз вона пристане
Давидову сину?»
І пристала домовина,
Ніби вона сама.
«Ану, в яму опустіте:
Чи пристане яма?»
Опустили його в ямуі
«Ну, спасибі, люди,
Засипайте Соломона,
Другого не буде!»