Лірникові думи - 4 Соломон (XX)
Головна статті |
---|
Лірникові думи |
1 Початок світу (І) |
II |
IIІ |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
XIII |
XIV |
XV |
XVІ |
XVІI |
XVІII |
XIX |
XX |
XXІ |
XXІІ |
XXIII |
XXIV |
XXV |
XXVІ |
2 Велетні (I) |
II |
IІІ |
IV |
V |
VІ |
VII |
VIII |
IX |
X |
Додаток |
3 Цар Давид (I) |
II |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
4 Соломон (I) |
II |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
XIII |
XIV |
XV |
XVI |
XVII |
XVIII |
XIX |
XX |
XXI |
XXII |
XXIII |
XXIV |
5 Бог на землі (І) |
ІI |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
XIII |
XIV |
XV |
XVI |
XVII |
XVIII |
XIX |
XX |
XXI |
XXII |
ХХIII |
XXIV |
XXV |
XXVI |
XXVII |
XXVIII |
XXIX |
XXX |
XXXI |
XXXII |
Всі сторінки |
XX
Незабаром після балу
Цар Давид скончався,
І Соломон сів на царство
І коронувався.
Сів на царство й зачинає
Думоньку гадати:
Як би небо розгадати,
Море згрунтувати?
Соломону треба було
Тілько захотіти.
Захотів лиш — і на крузі
В небо став летіти,
І летів він, і чи довго —
Бог то святий знає.
Наостаток аж під самі
Хмари підлітає.
В хмарах густо, круг оперся.
Нічого діяти!
І зачав він помаленьку
Хмари розгортати.
Розгортає чорні хмари
Круг свій підіймає,
Аж по самій середині
Голуба стрічає,
«Здоров, мудрий Соломоне!
Де ж ти так спішишся?
Не ізміряєш ти неба,
Дармо не трудися.
Може, ще як ти на милю
Хмарою проб'єшся.
Та як далі йти захочеш,
Там і останешся.
Повертайся ти додому
Та дивись усюди:
Під тобою синє поле
І п'ятно там буде.
І п'ятно те — земля наша,
Синє поле — море!..»
І вернувся він із неба,
Мале йому горе.