Лірникові думи - 4 Соломон (VI)
Головна статті |
---|
Лірникові думи |
1 Початок світу (І) |
II |
IIІ |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
XIII |
XIV |
XV |
XVІ |
XVІI |
XVІII |
XIX |
XX |
XXІ |
XXІІ |
XXIII |
XXIV |
XXV |
XXVІ |
2 Велетні (I) |
II |
IІІ |
IV |
V |
VІ |
VII |
VIII |
IX |
X |
Додаток |
3 Цар Давид (I) |
II |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
4 Соломон (I) |
II |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
XIII |
XIV |
XV |
XVI |
XVII |
XVIII |
XIX |
XX |
XXI |
XXII |
XXIII |
XXIV |
5 Бог на землі (І) |
ІI |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
XIII |
XIV |
XV |
XVI |
XVII |
XVIII |
XIX |
XX |
XXI |
XXII |
ХХIII |
XXIV |
XXV |
XXVI |
XXVII |
XXVIII |
XXIX |
XXX |
XXXI |
XXXII |
Всі сторінки |
Сторінка 51 з 101
VI
І день цілий проходили.
Закотилось сонце.
От підходять святі люди
Під їдно віконце.
Там старая баба жила,
Що сто літ прожила,
А ще других сто прожити
Доля їй судила.
І зачали святі люди
Бабу ту питати,
Чи не схоче тая баба
Своїх літ віддати.
«Нащо маю віддавати? —•
Баба говорила.—
Коли мені літа тії
Доля присудила!»
«Та не радість, бабко, старість,
Як старому жити —
Хіба тілько свої кості
Жовтії сушити.
А на світі є дитина,
Бідна сиротина,
Літ не має і вмирає,
Як тая билина!»
І здихнула стара баба
І стала казати:
«Коли так, то я вже мушу
Літ півкопи дати11.
Лиш нехай дитина тая
Гаєм не гайнує:
Нехай літа дорогії
І себе шанує...»
11. Літ підкови дати - тобто 30 років.