Лірникові думи - 1 Початок світу (IV)
Головна статті |
---|
Лірникові думи |
1 Початок світу (І) |
II |
IIІ |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
XIII |
XIV |
XV |
XVІ |
XVІI |
XVІII |
XIX |
XX |
XXІ |
XXІІ |
XXIII |
XXIV |
XXV |
XXVІ |
2 Велетні (I) |
II |
IІІ |
IV |
V |
VІ |
VII |
VIII |
IX |
X |
Додаток |
3 Цар Давид (I) |
II |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
4 Соломон (I) |
II |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
XIII |
XIV |
XV |
XVI |
XVII |
XVIII |
XIX |
XX |
XXI |
XXII |
XXIII |
XXIV |
5 Бог на землі (І) |
ІI |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
XIII |
XIV |
XV |
XVI |
XVII |
XVIII |
XIX |
XX |
XXI |
XXII |
ХХIII |
XXIV |
XXV |
XXVI |
XXVII |
XXVIII |
XXIX |
XXX |
XXXI |
XXXII |
Всі сторінки |
Сторінка 5 з 101
IV
І взяв господь тую землю,
Ходить, розсіває.
А Сатанаїл невдячний
Думоньку гадає:
«Щоб землі собі у бога
Вкрасти, заховати,
А потому в своє ім'я
Землю збудувати».
І роздумав свою думу
На взиск чи на згубу:
Тілько господь відвернувся
Хвать землі у губу!
А бог ніби і не знає:
Ходить засіває.
І засіяв, як годиться,
1 благословляє.
«Рости-рости, моя земле,
Куди зглянуть очі:
Від восхода до полудня
І до полуночі!»
І земля рости зачала
І кінця не мала;
І зеленая травичка
Землю устилала.
Та і тая, що у губі,
Свого бога знає:
Росте живо, виростає,
Губу розпирає.
І зачав той нечестивий
Харкати, плювати,
І почали з того скали
Й гори виростати,
І земля землею стала,
Тілько посвятити.
Але нічка наступала,
Тра було спочити.