Лірникові думи - 4 Соломон (XXIII)
Головна статті |
---|
Лірникові думи |
1 Початок світу (І) |
II |
IIІ |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
XIII |
XIV |
XV |
XVІ |
XVІI |
XVІII |
XIX |
XX |
XXІ |
XXІІ |
XXIII |
XXIV |
XXV |
XXVІ |
2 Велетні (I) |
II |
IІІ |
IV |
V |
VІ |
VII |
VIII |
IX |
X |
Додаток |
3 Цар Давид (I) |
II |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
4 Соломон (I) |
II |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
XIII |
XIV |
XV |
XVI |
XVII |
XVIII |
XIX |
XX |
XXI |
XXII |
XXIII |
XXIV |
5 Бог на землі (І) |
ІI |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
XIII |
XIV |
XV |
XVI |
XVII |
XVIII |
XIX |
XX |
XXI |
XXII |
ХХIII |
XXIV |
XXV |
XXVI |
XXVII |
XXVIII |
XXIX |
XXX |
XXXI |
XXXII |
Всі сторінки |
Сторінка 68 з 101
XXIII
Де стоїть гора безсмертна —
Колись люди знали,
Лиш тепер — нещастя наше -
Всі позабували.
На горі тій жили люди
І не умирали.
Били камінь під горою,
Храми будували.
І явився до них господь,
Каже все лишити
І, як можна тілько скоро,
Домовину збити.
Каже збити домовину
Та і гріб копати:
«Скоро син сюди Давидів
Прийде умирати!»
І пішли всі, дошки пилять,
Тешуть і рубають.
Незабаром під скалою
Яму починають.
Аж надходить син Давидів,
Сумно поглядає.
«Що то, люди, з того буде?» —
Він людей питає.
«Єсть на світі цар премудрий, —
Став їден казати. —
Він зоветься Соломоном
І іде вмирати.
І ми робим домовину
Та і гріб копаєм.
А який він, коли прийде —
Ми й самі не знаєм!»