Руданський Степан - Лірникові думи - 4 Соломон (XV)
Українська література / Руданський Степан / Вірші / Лірникові думи - 4 Соломон (XV)
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Лірникові думи - 4 Соломон (XV)

PDFДрукe-mail

Головна статті
Лірникові думи
1 Початок світу (І)
II
IIІ
IV
V
VI
VII
VIII
IX
X
XI
XII
XIII
XIV
XV
XVІ
XVІI
XVІII
XIX
XX
XXІ
XXІІ
XXIII
XXIV
XXV
XXVІ
2 Велетні (I)
II
IІІ
IV
V
VII
VIII
IX
X
Додаток
3 Цар Давид (I)
II
III
IV
V
VI
VII
4 Соломон (I)
II
III
IV
V
VI
VII
VIII
IX
X
XI
XII
XIII
XIV
XV
XVI
XVII
XVIII
XIX
XX
XXI
XXII
XXIII
XXIV
5 Бог на землі (І)
ІI
III
IV
V
VI
VII
VIII
IX
X
XI
XII
XIII
XIV
XV
XVI
XVII
XVIII
XIX
XX
XXI
XXII
ХХIII
XXIV
XXV
XXVI
XXVII
XXVIII
XXIX
XXX
XXXI
XXXII
Всі сторінки

XV

Вже двадцята Соломону
Осінь наступає.
Соломон сидить над морем,
Думоньку гадає:

«Віють вітри, віють буйні,
Страшно хвилі б'ються;
Тяжко-тяжко мому серцю,
Що аж сльози ллються.

Наймудріший я на світі —
Що мені із того?
Як приблудний, ходжу, нуджу
Коло дому свого!

Ходжу, блуджу коло дому
І рідні не бачу.
Тілько неньку проклинаю,
Тілько долю плачу.

Нене ж моя, рідна нене!
Що ти починила?
Нащо ж мене Соломоном
На світ породила?

Нащо ж мене Соломоном
На світ породила —-
Нащо ж мене сиротою
По світу пустила?-

І пустила,і від батька
Сина відлучаєш.
Нене ж моя, злая нене,
Чом не умираєш?»



Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.