Царь соловей - Часть первая IV
Головна статті |
---|
Царь соловей |
II |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
Часть вторая I |
II |
III |
IVI |
VI |
VII |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
I |
II |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
Часть четверта |
II |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
XI |
XII |
XIII |
Всі сторінки |
IV
Нічка тиха. Зорі світять,
В небі місяць грає.
Степ туманом обгорнувся
І сном засипає.
Не шумить сухий чорнобиль,
Коник не стрекоче,
Перепілка не співає,
І вуж не сикоче.
І дрімає степ широкий,
І кругом біліє,
Тілько свіжая могила
На степу чорніє.
І в могилі Соловей-цар
Сном опочиває.Над могилою царевич
Варту відбуває.
Відбуває самий старший,
Батька виглядає
І сумнії свої думи,
І співи співає.
Вдруг по степу загуділо,
Затряслась могила,
І царевич ізжахнувся:
Північ наступила.
І дух царя Соловея
Став наверх могили.
Як діамант, його шати
Пишнії світили.
І на вінку на смертельнім
Квітки виростали,
Виростали, розпукали,
Чоло обвивали.
І говорить він до сина:
«Сину ти мій милий!»
Іди, сину, ти на захід,
Вліво від могили.
Там ти будеш між горами
Свою землю мати.
Там ти будеш сам по собі
Царем царювати.
А за теє, що вартуєш
Ти могилу сюю,
Я сопілку золотую
Тобі подарую.
І як сумно в ню заграєш,
Усе засумує;
А як весело заграєш,
Усе затанцює».
Дух іздимів, І на землю
Ще роса не слала,
Як сопілка на могилі
Золота лежала.
І узяв її царевич,
З браттями простився
Та й на рідну сторононьку
Жити віддалився.