Царь соловей - Часть четверта V

V

Рано, тілько освітив бог,—
Усі троє встали,
Пішли в аеркву на молитву,
Службу відстояли.

Повернулись знов до чарки,
Випили всі троє,
І царевич, і аарівна
Сіли враз обоє.

І обоє сіли разом,
Разом обійнялись,
Обійнялись, розмовляли,
Щиро пілувались.

А піп, сивий, бородатий,
Тілько поглядає.
«О, то б славна була пара! —
До них промовляє.—

Хіба буде з вас, парівно,
Годі дівувати.
Чи ж не лучче вийти замуж,
Свого мужа мати?»

А царівна зрум'яніла,
Не одповідала,
Лиш царевича тісніше
Ручкою обняла.

«Що ж, життя,— царевич каже,-
Хіба заручімся!
І як буде воля божа,
То і оженімся».

Но царівна знов мовчала,
Не одповідала,
Лиш обняла ще тісніше
І поцілувала.

«Возьміть, отче, дві обручки,
Поблагословіте,
Освятіть їх, як годиться,
Та нас заручіте».

І узяв піп дві обручки,
І благословляє,
І коханків обручає,
Обручки міняє.

І коханки обручились,
Хрест поаілували
І присягу перед богом
На кохання дали.

Після того стали пити,
Доки хто іздужав,
І царівну хміль веселий
Перше всіх подужав.

Потім батюшка старенький
Спати положився,
Лиш причепа не упився,
Тілько розпалився.

І обняв царівну сонну,
Крила відклоняє
І обвився, обгорнувся
І все забуває.